Тріумф «Альтернативи для Німеччини»: як це стало можливим?

Нині доволі обмежено і тенденційно подають перемогу партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD) на виборах до ландтагу землі Саксонія-Ангальт з вражаючим результатом у 43,8%. Досі найкращим показником успіху партії були 32,8% на виборах у Тюрингії у 2024 році. Як бачимо, електоральна динаміка останніх років на користь AfD. Тим часом, ліберальні медіа вже проводять аналогії з перемогою в Німеччині НСДАП у 1933-му, а в Україні малюють загрозливу тенденцію перспективи втрати німецької воєнної та фінансової допомоги.

Потрібно розібратись у електоральній механіці саксонської перемоги AfD, адже вона доволі показова та своєрідна. Сьогодні AfD  – вже не маргінальна протестна сила, а партія, що здатна претендувати на реальну федеральну владу. Так, секрет полягає саме в грамотному застосуванні політичних технологій та конвертації економічних настроїв в електоральний капітал. Яким чином це було здійснено?

Мобілізаційна явка та заволодіння пасивними виборцями.

Рекордна активність виборців в Саксонії-Ангальт на виборах у вересні 2026 р. склала 77,8%. Це найбільший показник за всю історію земельних виборів з часів об’єднання Німеччини і плюс 17,5% порівняно з земельними виборами 2021 р. І от тут AfD вдалось неймовірне – привести на дільниці не просто своє ядро, а й незаполітизованих громадян, які зазвичай не ходять на вибори. Менше 30% голосів за AfD (десь до 170 тисячі осіб) – так звані пасивні виборці. Їх зазвичай традиційні партії звикли ігнорувати, розподіляючи ресурс впливу на активну спільноту. І це зіграло з ними злий жарт. Щось подібне зробив Зеленський у 2019-му в Україні, привівши на дільниці більше молоді та аполітичних громадян, забезпечивши собі впевнену перемогу.

Середньостатистичний виборець AfD сьогодні – це, в основному, працездатні чоловіки, мешканці сільської місцевості та малих міст віком 35+, переважно без вищої освіти робітники та самозайняті особи.

Протест проти «політичного гетто».

Страх перед AfD призвів партійні еліти Німеччини до так званої стратегії «брандмауера» – категоричної відмови у політичній співпраці із AfD на всіх рівнях і у всіх формах. Але волею долі це якраз і допомогло ультраправим. По-перше, це ненавмисно посилило увагу до AfD, яка отримувала маркер дійсно впливової антисистемної сили, здатної лякати владні партії. Антиелекторат правлячих партій автоматично отримував свій яскравий орієнтир. По-друге, AfD отримала можливість позиціонувати себе як жертву елітної змови та брудної гри. Що цікаво, мінусова кампанія опонентів проти AfD через звинувачення у ксенофобії, фашизмі, расизмі на цьому етапі вже починає сприйматись далеким від політичних нюансів виборцем як спроба придушити опозицію та альтернативну точку зору.

Голосування «кишенею».

Прийнято вважати, що виборчий успіх AfD – це результат переважно антиімігрантської риторики та боротьби за збереження німецької ідентичності. Місцеві вибори в Саксонії-Ангальт якраз доводять інше, адже тут лише 9% населення складають мігранти (в цілому по країні таких 15%). Ця земля ФРН – економічно та соціально депресивна. Тут масово закриваються кафе, крамниці, малі фірми, а смертність перебільшує народжуваність. 25% місцевих виборців називали соціальне забезпечення головним питанням, яке визначало їхній вибір, а 37% визнавали, що саме AfD з-поміж усіх інших партій найкраще здатна розібратись із економічними труднощами.

Іншими словами, AfD «збила» все соціальне незадоволення у відчуття економічного болю та правильно атрибутувала провину – нинішній федеральний уряд Мерца. Ультраправі перемогли тому, що стали для частини електорату способом покарання політичного порядку традиційних партій. Вони запропонували оптимальну контрідентичність та використали психологічний прийом: ми повернемо контроль над економічною ситуацією у ваші домівки.

Тому багато німців в Саксонії-Ангальт в AfD бачили не правий екстремізм чи відродження нацизму, а можливість повернутись до минулого нормального життя з динамічно розвинутою економікою, безпекою в містах, дешевими енергоносіями (звідси позиція повернення до торгівлі із РФ), без засилля мігрантів та лівацького порядку денного.

Цифрова асиметрія.

Технологічно комунікаційна кампанія AfD в Саксонії-Ангальт є зразковою. Традиційні партії (ХДС, СДПН, Зелені, Ліві) фактично повністю програли соціальні мережі через пізній старт та законодавчі обмеження політичної реклами. Лідер AfD в землі Ульріх Зігмунд системно і якісно вів свій TikTok із 2021 року. Популярності він набув в ковідні часи, під час яких Зігмунд як колишній маркетолог та маловідомий місцевий депутат з життєрадісною манерою й телегенічною посмішкою почав критикувати карантинні обмеження, масковий режим, вакцинацію.

Нині з приблизно 43,4 мільйона загальних переглядів, які зібрали всі політичні акаунти на території землі, 64,5% припадає саме на соцмережі Зігмунда. У серпні охоплення його персонального каналу (28 мільйонів переглядів) перевищило охоплення всієї федеральної фракції AfD (18,1 мільйонів) та одного з лідерів партії AfD Аліси Вайдель (17,9 млн.).

Тобто AfD продавала на земельних виборах не програму, а лідера і його особистий деполітизований образ в побутовій естетиці та емоційній простоті – молодого, енергійного, простого хлопця. Привабливий особистий образ перекривало сприйняття AfD як радикальної партії партії. Виборець побачив, що перші номери AfD – це не коричневосорочечники, а приємні люди. Короткі, емоційно гострі відео, звернення до виборців, побутові сцени з участю Зігмунда – отримували значну перевагу через алгоритми соціальних мереж над сухими звітами земельних лідерів інших партій.

Стратегія «гарного настрою».

На якомусь етапі політичні менеджери AfD зрозуміли, що партія, перебуваючи в класичному політичному дискурсі, шансів на електоральне зростання не отримає. Її будуть робити токсичною і екстремістською. Тому було вирішено зробити ставку на неполітичну кампанію «гарного настрою», яка б дозволила знизити психологічні бар’єри сприйняття AfD, тобто зайти в голову виборця через соціальний побут, масову культуру та неполітичні акції. Вони чітко просікли, що виборцю психологічно привабливіше взяти участь у спільному поїданні братвурста (німецької ковбаски) ніж у зарозумілому політичному мітингу. Тому й AfD в землі стала організатором масових сімейних свят, фестивалів, спільних виїздів на культових мопедах Simson (який є улюбленим символом східнонімецької ідентичності, так званих «оссі») тощо. Останні взагалі мали вражаючий агітаційний ефект. Сотні учасників на цих мопедах проїжджали міста і села із програмними плакатами кампанії, були постійно на очах виборців і викликали приємні ретроспективні почуття про безтурботне минуле.

Максимально позитивний фреймінг та навіть конотація гасла «Alles ist möglich» («Все можливо») змістили акцент із агресивних стереотипів щодо AfD на побутовий людський оптимізм, в який була «зашита» ілюзія повернення до «старої безпечної Німеччини». Формат був свідомо розрахований на ностальгію за «Східною Німеччиною» та ідентичність оссі. Це автоматично знімало стигму екстремізму із AfD і дозволило залучити частину виборців ХДС консервативного спрямування.

Кампанія AfD в Саксонії-Ангальт показала максимальну народність та органічну простоту, що відкрила шлях до земельної влади. Разом з тим вона продемонструвала, що майбутній федеральний тріумф партії залежить від подолання токсичного іміджу правоекстремістського угрупування. Технологічній інструментарій здатний це забезпечити, але чи вистачить майстерності AfD вийти з політичного узбіччя, куди її штовхає логіка часу та дії традиційних партій.