«Партія миру» готує для України війну?

Активізація мирного процесу водночас з корупційним скандалом навколо Міндіча сприяли реанімації сподівань так званої «партії миру» повернутися до влади в Україні.

Мова йде про емігрантів-«регіоналів», а також тих прибічників Януковича, які досі залишилися в Україні.

Розрахунок нескладний – сприяти дискредитації нинішньої адміністрації, а також працювати над тим, щоб у мирному плані зʼявився пункт про недоторканість «колишніх». А там, якщо політична криза вийде на новий рівень – і претендувати на владу в Україні. Обіцяючи і Вашингтону, і Москві повну слухняність в обмін на частину територій та відмову від суверенітету.

Зрозуміло, що назва «партії миру» – лише оманливий камуфляж. Справжня її назва – Партія капітуляції.

Так само зрозуміло, що значна частина бойових офіцерів, які не збираються гратися у «політику», намірам цієї групи реваншистів, буде протидіяти усіма способами.

Тому пріоритетним внутрішньополітичним завданням для «партії [ганебного] миру» є максимальна дискредитація у західному медіапросторі найбільш відомих представників Сил оборони країни. З тим, щоб і ЄС, і США самоусунулися і від допомоги на нинішньому етапі, і від сприяння патріотам, коли ті захищатимуть національні інтереси України уже від внутрішніх ворогів.

Саме тому наразі триває інформаційна атака на «Азов», вояків якого вкотре звинувачують у «нацизмі».

З цією ж метою у соціальних мережах розгорнулася кампанія проти ГУР МО, а особливо – проти командира спецпідрозділу «Артан» Віктора Торкотюка.

На останнього пропагандисти намагаються навішати максимум негативу: від участі в “трансатлантичних картелях” і “світовому уряді” до гарячих тем про українських топ-корупціонерів.

Те, що у той час, коли “карлсони з цукераманами” займались корупційними оборудками, Торкотюк організовував та особисто брав участь у спецопераціях на острові Зміїний та у тилу ворога, автори фейків замовчують.

Але це й не так важливо. Головне медійно привʼязати розвідників ГУР з прізвищем казнокрада. Щоб у такий спосіб послабити підтримку у суспільстві тих, хто готовий зі зброєю у руках протидіяти «партії капітуляції».

Остання, однак, зробила помилку. Адже розгортанням інформаційної кампанії проти українських захисників вона чітко зафіксувала власні наміри – спробу реваншу